Спробуймо трохи розібратися з назвами, які використовуються у позначенні штекерних роз'ємів.
Дуже часто роз'єми називають "папа" або "мама". Це таке просте й зручне пояснення, яке відразу дає зрозуміти, що це виріб зі штирями або з гніздами. Але цієї характеристики недостатньо, аби остаточно визначитися з типом виробу. Треба зрозуміти якого типу монтажу цей роз'єм "папа" або "мама".
Зазвичай, джерелом живлення виступає "мама", тобто напрямок подачі струму прямує від розетки до штекера. І у випадку стаціонарного джерела живлення розетка може кріпитися на стіну, або на панель, тобто ми маємо настінну розетку (recepticle) або панельну розетку.
До такої розетки зазвичай підключається кабельний штекер, або вилка (plug). Разом настінна розетка та вилка утворюють штекерний роз'єм (plug and recepticle).
Для подовжувача зазвичай використовується кабель з кабельною вилкою на одному кінці, та кабельною розеткою (connector) - на іншому. В кабельну розетку, своєю чергою, може включатися кабельний штекер (вилка) або панельний чи настінний штекер (inlet), який стаціонарно встановлений на обладнанні.
Кабельна розетка та кабельна вилка утворюють разом кабельний роз'єм. А кабельна розетка та панельна вилка утворюють штекерний приладовий роз'єм відповідно.
Положення на циферблаті
Крім таких параметрів як струм, кількість контактів та напруга (про неї ми ще поговоримо пізніше), є ще одна характеристика, яка ідентифікує силові роз'єми CEE-типу – це положення заземлювального контакту відповідно до годинникового циферблата. Крім того, положення заземлювального контакту буде різним для різних параметрів напруги та частоти струму.
Але навіщо потрібні такі складнощі?
Штекерні роз'єми, розраховані на напругу вище 50 В, повинні оснащуватися заземлювальним контактом в обов'язковому порядку. Щоб уникнути помилкового з'єднання роз'ємів з різними характеристиками на розетках повинен бути присутнім орієнтувальний паз, а на вилках – виступ. А отже штифт або гніздо заземлювального контакту, в залежності від параметрів електропідключення, перебувають в певному положенні щодо виступу або пазу. Різні положення відповідно до розташування на циферблаті класифікуються стандартом EN 60309-2:1999 + A1:2007 + A2:2012.
А що ж щодо кольору?
Колір слугує додатковим показником номінальної напруги для роз'ємів. У відповідний ідентифікаційний колір може бути пофарбований як сам корпус вилки або розетки, так і окремі його елементи. Так, наприклад роз'єми червоного кольору розраховані на напругу 400 В, у той час, як роз'єми на 230 В пофарбовані синім кольором. Але слід пам'ятати, що це стосується виключно роз'ємів CEE-типу. Наприклад, роз'єми Schuko, які розраховані на напругу 230 В, фарбуються в різні кольори просто для потреб дизайну.
Сподіваємось, тепер вам буде легше зрозуміти про який саме роз'єм йдеться, та що означає положення заземлювального контакту.
